/ Про місто

Мостиська — місто, адміністративний центр Мостиського району, Львівської області. Розташоване на березі річки Січна в західній частині Сянсько-Дністровської вододільної рівнини за 14 км від кордону з Польщею. Через місто з півдня на північ протікає річка Січна.


Герб міста
Площа: 12,8 км²

Населення: 11 тис.

Перша письмова згадка: 1392 р.

День міста: перша неділя червня

Телефонний код: +380-3234

Поштовий індекс: 81300—303

Адреса міської ради: 81300, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6

Міський голова: Сторожук Сергій Степанович, тел.: (234) 4-14-87

Коротка історична довідка:

Визначення першої письмової згадки про Мостиська можливе за умови наявності писемних джерел, які б не викликали сумніву. Як виявилось недавно — підтвердний документ про надання місту Магдебурського права 1404 року виявився не найстаршим з документів, який згадує про Мостиська. Перша письмова згадка про Мостиська відноситься до 1392р. Про це виразно вказується у вступі до фонду № 35 (Мостиська книга), який знаходиться у Центральному Державному Історичному Архіві України у м. Львові. У деяких місцевих виданнях, протягом попередніх років нав’язувалось твердження про те, що перша письмова згадка про Мостиська датується 1244 роком, проте це не відповідає дійсності.
Виникнувши на давньому важливому шляху із Західної Європи на Русь, місто було значним торговим і ремісничим центром на західноукраїнських землях.



Гімн міста: Брати Гадюкіни - Приїдь до мене у Мостиська
Мостиська — одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Про це свідчать археологічні дані, згідно яких правий берег річки Січна, що протікає східною околицею Мостиськ, був заселений в XI-XIII ст. Як свідчить Галицько-Волинський літопис, 1244р. на річці Січна, біля укріпленої переправи, в битві зустрілись війська князя Данила Галицького і чернігівського князя Ростислава Михайловича. Перемогу здобуло військо Ростислава, який претендував на галицький престол.

1387 року галицькі землі були захоплені польськими магнатами. Пізніше Мостиська належали до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1404 році Мостиськам було надане Магдебурзьке право. Як і кожне місто, яке користувалося цим правом, Мостиська мали типову забудову: в центрі – ринок з ратушею, від нього у всі чотири сторони прямі вулички. Тут кожного тижня відбувалися торги і один раз в рік – великий ярмарок, які сприяли зростанню міста, розвитку ремесла і торгівлі. В середні віки місто було добре укріплене, мало довкола рови, мури, вали, які захищали населення від ворожих нападів

1648 року в Мостиськах і на околицях перебували війська Б. Хмельницького. Міська біднота не мирилася зі своїм тяжким становищем: саме вона восени 1649 року допомогла військам Хмельницького зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетні двори, захопити старостинський замок.

1772 року під час першого поділу Речі Посполитої Галичину захопила Австрія. Прихід нової влади позитивно вплинув на економічний і культурний розвиток міста. В цей період було створено відносно сприятливі умови для розвитку освіти і шкільництва. У кінці XIX — на початку ХХ ст. шириться діяльність Української Національно-Демократичної Партії, завдяки якій в Мостиськах було утворено ряд українських організацій: кредитна спілка «Народний дім в Мостиськах», філії товариств: «Просвіта», «Сільський Господар».


Вид на місто зі східного напрямку
Близькість Мостиськ до Перемиської фортеці позначилась на побуті його мешканців. Під час першої облоги Перемишля (кінець вересня - початок жовтня 1914р.) місто опустіло, так як мешканці, з міркувань власної безпеки, покинули свої домівки. До міста було стягнуто шестидюймові гармати, їх розмістили на головній вулиці. Як наслідок цієї війни, в Мостиськах знаходився цвинтар російських солдатів, який було знищено у 70-х роках місцевою владою в господарських цілях.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки.

В листопаді 1918 року українці Мостиськ і прилеглих місцевостей захопили у тоді польсько-жидівському місті владу в свої руки. Однак ненадовго: в Мостиськах було утворено польське староство, а в Крукеничах - Мостиський повітовий комісаріат, який очолювали: директор кредитної спілки «Народний дім в Мостиськах» Степан Байдала (з 6 листопада 1918р. до 14 лютого 1919р.) і адвокат Любомир Данилович (з 14 лютого до 16 травня 1919р.).

Згідно з пактом Рібентропа-Молотова, підписаним 23 серпня 1939 року, місто Мостиська стає польським містом, а з грудня 1939 р. Мостиський район набуває статусу адміністративно-територіальної одиниці Польщі.

Восени 1994 року в місті відкрито пам'ятник Т. Шевченку, а також пам'ятний хрест полеглим борцям за волю України. У 1999 році жителі району урочисто відзначили 755-річчя Мостиськ.

Історично так склалося, що на Мостищині розвивалися паралельно українська і польська культури, які взаємозбагачувалися.

З Мостиськ походили:

Ян Тоболька — видатний учений-економіст.
Миколай з Мостиськ — монах-домініканець, письменник-мораліст.
Андрій Максиміліан Фредро — (з околиць Мостиськ) — найвизначніший філософ і економіст Польщі XVII ст.
Якуб Мостиський — професор Краківського університету.
Матвій Мостиський — професор Краківського університету.
Кшиштоф Запальський — професор Замойської академії.
Іван Вишенський — видатний чернець та поет.
Турко Мирослав Пилипович — польський і радянський український футболіст.
Олекса Балабух — селянин, обраний послом до Галицького сейму 1861 року.

В місті функціонує Центральна районна бібліотека площею понад 410 кв. м. з великим читальним залом, бібліотечним фондом 40 тис. примірників книг. При бібліотеці для людей похилого віку працює клуб «Надвечір'я», яким керує Софія Василівна Гринько — директор ЦБС, заслужений працівник культури України. Дітей шкільного віку обслуговує районна бібліотека для дітей з бібліотечним фондом 25 тис. примірників книг.

В Районному народному домі проводяться усі урочистості, культурно-освітні заходи, концерти й вистави. Тут працюють і тішать глядачів своєю творчістю такі народні колективи:

- Народний ансамбль народної пісні та музики «Троїсті музики»;
- Народний драматичний театр «Ми»;
- Народна хорова капела;
- Народний оркестр народних інструментів;
- Дитячий ансамбль бального танцю «Рондо».

Також проводять свої заняття танцювальний ансамбль «Веселі галичанки», дитячий танцювальний колектив «Сузір'я», дитяча театральна студія, студія брейк-дансу «Street masters», оздоровча група «Шейпінг-клас».

Народний історико—краєзнавчий музей «Мостищина» відкрито у 1995 році. Площа - 133 кв. м. Фонди налічують 1855 одиниць збережень. Музей займає п'ять кімнат у колишньому будинку Омеляна Лебедовича, лікаря, громадського діяча, видатного просвітянина, який 1944 року емігрував до Німеччини. В експозиції першої кімнати — пам'ятки археології. У другій — експозиція про діячів легіону Українських Січових Стрільців Галичини, національно-визвольні змагання у краї. У центральній кімнаті представлено старовинні меблі, речі, картини, 300 книжок рідкісних видань, зброя та інші. Дуже великий внесок у створення та розвиток музейної справи вніс Саган Іван Тимофійович, який був першим директором музею, істориком та краєзнавцем.




*