/ Пам'ятки

Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі

Споруджений у XVI ст на місті монастиря домініканів, заснованим королем Владиславом Ягайлом на початку XV століття. Відомо, що у 1603 році мурований костел існував і вже тоді вважався дуже старим.

У 1631 році домініканці з Кракова передали до костелу реліквії святих, а через два роки головний вівтар храму поповнився образом Св. Катерини. Наступна реконструкція храму відбулася у 1705 році, а наприкінці 1788 року австрійський Уряд закрив святиню. Храм продали і невдовзі перетворили на сіносховище.

Лише майже через 100 років храм знову викупила релігійна громада і провела в ньому ремонт. У 1879-1881 році весь комплекс колишнього домініканського монастиря передали ордену редемптористів, які прибули до Мостиськ з Англії. У 1880 році відбулося повторне освячення костелу і з того часу він працював, як філіальний. У 1883 році освятили вівтар Матері Божої Неустанної Допомоги, розмістивши в ньому чудотворну ікону з Риму, написану майстром Роденом і освячену папою Левом ХІІІ. У 1902 році при переосвяченні храму надано новий титул "Св. Катерини та Матері Божої Неустанної Допомоги".

Після Другої світової війни костел закрила радянська влада, а отці-редемптористи у 1946 - 48 роках виїхали до Польщі, вивізши із собою до монастиря в Тухові чудотворний образ. Храм було повернено редемптористам і повторно освячено у 1991 році. У 1996 році закінчили ремонт святині і повернули до неї з Польщі частину костельного майна, у тому числі і чудотворну ікону. У 2001 році її короновано папою Іваном Павлом ІІ. Наступного року костел оголошено Санктурарієм Матері Божої Неустанної Допомоги.

Наприкінці 2014 року силами міської громади було відновлено годинник на вежі Санктуарію. Розробкою і виготовленням годинникового механізму займався львівський годинникар Олексій Бурнаєв.












Костел Івана Хрестителя


Збудований на початку XVII століття і освячений 8 січня 1604 року єпископом з Перемишля Матеєм Пстроконським. Храм мав 5 вівтарів. Головним був вівтар з образом Божої Матері зі Св. Іваном Хрестителем і Станіславом роботи майстра Долабелле. Крім того, було 2 каплиці - Св. Анни і Христа Розп'ятого.

Храм дуже постраждав під час Визвольної війни у 1648 році. Підтримані місцевими селянами війська Богдана Хмельницького пограбували і підпалили костел. Після проведення ремонтних робіт наприкінці 50-х років XVII століття святиню повторно освятив Перемишльський єпископ Андрій Тшебицький. У 1722 році в костелі з'явилися два нових вівтарі. Відновлення храму у 1913 - 1919 роках провів парох Альфред Білогловський. Протягом 1927 - 1929 років збудовано новий парафіальний будинок, а у 1933 році відреставровано головний вівтар.

Костел був діючим і за радянських часів. Щоправда, в кінці 70-х років з храму забрали неоготичний головний вівтар, який замінили вівтарем з костелу у Старому Самборі. Вже в роки незалежності його замінили вівтарем ХІХ століття з костелу села Мильчиці, перетвореного на церкву. У вівтарі знаходиться фігура Івана Хрестителя з його батьками по боках. Крім того, в костелі діють ще 2 бічні вівтарі початку ХХ століття - Серця Ісуса Христа, Діви Марії, Св. Антонія та вівтар Пресвятої Трійці.

Сьогодні один з найвражаючих костелів Львівщини, як і раніше, обнесено муром. Тимпан фронтону вінчає "всевидяще око".




Церква Покрови Пресвятої Богородиці


Збудована у 1636 р. як філіальна каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією. В період правління австрійського імператора Йосифа II її було передано греко-католицькій громаді, а у 1804 році проведено ремонт. По Другій світовій війні в храмі знаходилася парафія російської православної церкви, а в період незалежності колишній костел, а сьогодні - церкву Св. Покрови, передано Київському патріархату Української православної церкви.



























Церква св. Юрія


У 1604 року власник містечка Гербурт видав дозвіл на будівництво церкви, яку було збудовано у 1611 році і освячено під титулом Св. Юрія. При церкві існувало братство, яким опікувалася Анна Могилянка - донька молдавського господаря Єремії Могили. Наданий нею у 1631 році привілей підтвердив у 1691 році польський король Ян ІІІ Собєський. Нову дерев'яну церкву на тому ж місці спорудили у 1735 році. Вона була безверхою, складалася з трьох зрубів та мала невеликі бокові апсиди при вівтарній частині. Значно ушкоджена у роки Першої світової війни, вона була відреставрована у 1920-роках. Але Другу світову пережити храму не вдалося. У 1991 році на її місці зведено нову муровану греко-католицьку церкву Св. Юрія.










Палац Антонія Страхоцького


У 1825 році за допомогою архітектора Ф.Баумана Страхоцький розпочав будівництво палацу у Рудниках. Палац у романтичному стилі своєю баштою-ротондою нагадував оборонний замок і містив елементи готики на західному фасаді. По смерті Антонія Страхоцького маєток перейшов до графа Борковського, згодом - до графа Холонєвського. Перед Першою світовою війною Рудниками володів Ланцютський банк. Під час війни резиденція постраждала, але була відбудована. Після Другою світової в палац переїхала школа, яка знаходиться тут і понині.
















Церква Вознесіння Господнього


Всупереч канонам, храм знаходиться не на узвишші, а навпаки, до нього прийдеться спускатися у долину річки. Перша церква на цьому місці була вже у 1600 році. Вона згадується у документів Яна Щесного Гербурта, власника замків у Добромилі і Кудринцях. У 1669 році парафія отримала ерекційний акт від польського короля Яна Казимира. Її права також були підтверджені королем Михайлом у 1671 році та воєводою волинським і старостою мостиським Яном Яблоновським у 1696 році.

















Костел св. Архангела Михаїла


Храм почали будувати у 1898 році зусиллями мостиського препозита Альфреда Бялогловського та професора теології Івана Лабуди, уродженця Мостиськів. У вересні 1900 року новозбудований храм освятив Перемишльський єпископ Йосип Пельчар. Тоді ж було споруджено головний бароковий вівтар Св. Архангела Михаїла. У 1907 році в костелі встановили бічний неоготичний вівтар Пресвятого Серця Господа Ісуса (сьогодні знаходиться в костелі в Крукеничах).

Під час бойових дій Першої світової костел зазнав ушкоджень. Після її закінчення у 20-х роках ХХ століття храм передали сестрам-юзефіткам. Вони заклали в Закостеллі монастир і відкрили виховний заклад для дітей. Монастир разом з храмом закрито совітами у 1948 році і повернуто віруючим у 1989 році.












Пам'ятник Тарасові Шевченку


Встановлений у 1994 р. Скульптори: Е. Мисько, Л. Яремчук. Архітектор: В. Каменщик. Матеріали: бронза, мармурова крихта.

Адреса: пл. Ринок





























Пам'ятник Богданові Хмельницькому


Встановлений у 1954 р. Матеріали: залізобетон.

Адреса: вул. Галицька































Пам'ятник Івану-Павлу ІІ


Знаходиться на території Костелу Івана Хрестителя



































Монумент борцям за волю України


Споруджений на честь третьої річниці проголошення незалежності України 24 серпня 1994 р. Знаходиться при в'їзді в місто по вул. Галицькій.
























Джерела:
ukrainaincognita.com
ukrmandry.com.ua




*